Інтервю з Другом Владикою Борисом
Інтервю на Україні нашим юнаком, Олекcою Рибчук, з отецем, тепер Владикою Борисом Ґудзяк у “Закордонні Газеті.”
Як Ви оцінюєте святкування 100-річного ювілею Пласту, котре недавно відбувалося?
Важко об’єктивно оцінити, адже я упустив багато аспектів святкування. Зокрема, не вдалося відвідати карпатські табори. Але там, де мені вдалося побувати, я бачив радість, традиції, зустрічав представників різних країн. Скажімо, бачив таку пластунку, як Слава Рубель, котра має за плечима поважне число років, але доволі енергійна. До 100-ліття Пласту вона презентувала прекрасний альманах.
З іншого боку бачив майбутнє: молодих, цікавих та вдумливих провідників, які критично дивляться на пластову дійсність і творчо пропонують як рухатися уперед, аби колись святкувати ще не один «круглий» ювілей скаутської організації.
Пласт змінюється. Мене дивує, що останніми роками у таборах багато «фанерної» музики, немов на якійсь турбазі. Пам’ятаю часи, коли музика була «живою» – гітари, інші інструменти, спів.Яким було пластування у роки вашої юності?
Чар, таїнство, романтика, дружба, контакт із природою, яка відкриває великого Бога. Пластова велика гра – це було місце, де Господь торкав мене Своїм перстом, де розвивалося моє духовне покликання. Також завдячую пластунському вишколу, що сформував у мені певні навички провідництва.
Пласт – дієвий метод самовдосконалення, взаємного виховання. Ефективний він і тому, що приносить надзвичайно велику радість. Мої пластові спогади – дуже світлі.